Опір розлученню

Приблизно десята частина людей, які звернулися до мене у випадках розірвання шлюбу, не хоче розлучається і благає зробити все можливе, щоб не розвели. Статистично частіше - чоловіки.

Насильно милим не будеш. Вони це розуміють. Але розуміння цієї максими їх бажань не змінює.

Відповідь на подібний запит у мене один: якщо у іншої сторони не зміниться думка - розведуть. І юридична еквілібристика тут не допоможе, бо легально суд може відмовити в задоволенні позову про розлучення тільки в дуже обмеженому переліку випадків: протягом вагітності дружини і до виповнення року дитині (і то, якщо суд про це дізнається).

У всіх інших випадках суд буде виходити з законодавчої заборони на примус до шлюбу, і для задоволення позову достатньо буде переконатися в щирості бажання позивача. І все.

Єдино, чого можна домогтися - виграти час.

Саме в цьому і полягає моя допомогу в подібних випадках. Є класичні інструменти затягування процесу - неявки і відкладання розгляду з поважних і не дуже причин. Але в даному випадку їх ефективність низька і може навіть дати зворотний ефект. Але зате, замість класичних, є спеціальні інструменти.

Способи затягування розірвання шлюбу в суді

1. Перше, що варто знати тим, хто хоче розлучитися по-швидкому, так і тим, хто такого бажання не поділяє: суду наказує по можливості здійснювати процес в присутності сторін. А отже, якщо Ви, викликані на процес про розірвання шлюбу, прийшли, а ініціатор не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, першою дією спрямованим на виграш часу буде Ваше клопотання про визнання явки позивача - обов'язковою. Обґрунтуванням такого клопотання, крім вищевказаного розпорядження, може бути вказівка на те, що суд зобов'язаний у вирішенні встановити справжні причини розлучення". І у відсутності позивача зрозуміти, що ховається під абстрактним "не зійшлися характерами", написаним у позові, неможливо. А якщо такі причини в позові висловлені більш конкретно - завжди можна висловити свою незгоду з ними. Мовляв, все було зовсім не так, а тому, щоб не вводити суд в оману - бажано почути все від позивача безпосередньо і розв'язати існуючі суперечності. У разі задоволення такого клопотання, суд буде змушений перенести розгляд справи для належного повідомлення позивача. У київських реаліях, враховуючи завантаженість судів - не менше, ніж на місяць.
2. Наступний крок. Стаття 112 Сімейного кодексу України наказує суду в шлюборозлучному справі здійснювати дії, спрямовані на примирення сторін. Що ховається під множиною таких дій для мене - загадка століття. Бо законодавство містить аж один захід, який суд може здійснити в такому випадку - дати строк на примирення. Застосовує суд подібну міру тільки за наполяганням сторони. Тому, скориставшись попереднім інструментом та заслухавши безпосередньо в суді пояснення позивача, відповідач може звернутися до суду за наданням такого строку. Мовляв, тепер-то ми з'ясували в чому проблема, дайте можливість вирішити полюбовно, відремонтувати те, що зламалося. Закон обмежує можливість застосування такої міри шістьма місяцями. У моїй практиці ще не було випадку, коли строк на примирення давався по максимуму - на пів року. Але розраховувати на три місяці цілком можна. Найчастіше термін для примирення дається, хоча гарантувати, що суд обов'язково його дасть, неможливо. Навіть якщо врахувати, що не надаючи можливості примирення вони порушать ст. 112 СК України, деяких суддів це не зупиняє. Причиною того, той факт, що подібні питання дуже рідко стають предметом перегляду в апеляції, і в абсолютній більшості випадків скасування рішення про розлучення не тягнуть. Тому іноді судді керуються в таких випадках власним розумінням справедливості, і бачачи, що одну із сторін перебування у шлюбі вже дуже обтяжує, відмовляють у таких клопотаннях.
3. Соломинкою потопаючому служить формальна можливість оскаржити рішення про розлучення в апеляційній інстанції. Озброївшись тим чи іншим формальним порушенням процесу, можна у тридцятиденний строк після постановлення рішення подати апеляційну скаргу. Однак розраховувати на її успіх - недоцільно. Це просто відстрочення. Виграш у часі може бути значним від кількох місяців до півроку. Весь час поки рішення не переглянуте судом апеляційної інстанції, воно не вступає в законну силу.

Як вже вказувалося: всі ці способи це - всього лише інструмент з виграшу часу. Тільки від самих розлучаються, зокрема від відповідача і його зусиль по збереженню відносин, про яких ніякий закон вам не розповість, залежить те, чи був цей виграш часу виправданий.

Це та рідкісна категорія справ, коли для потрібного результату слід переконувати не суддю, а іншу сторону. Тільки позивач, відмовившись від підтримки свого позову, може закінчити справу збереженням шлюбу. І зробити це він може як на першому засіданні, так і на останньому - в апеляції.

А адвокат потрібен, щоб захистити ваш інтерес, у чому б він не укладався.

Живіть довго і щасливо, зберігайте, то що можна зберегти, але не застрявайте в тих ситуаціях, коли шлюб стає насильством або тягарем, як у Вас, і у Вашого партнера.

Автор статті: Адвокат Ільїн Олександр Павлович