Подружня зрада
Любов до батьківщини і любов до жінки, як правило, відрізняються по внутрішньому переживанню. І за формами прояву теж. Хоча пристрасть, з якою інші цілують прапор на військовій присязі, може змусити в цьому засумніватися.
Але наслідки зради - однозначно різні.
Зрада батьківщині, згідно ст. 111 Кримінального кодексу України, карається Оболонським районним судом міста Києва строком позбавлення волі від 10 до 15 років.
Зрада ж жінці, чоловікові, хлопцю, дівчині не карається у нас ніяк. У всякому разі, у кримінально-правовому вимірі.
Навіть сімейне право, на подив багатьох моїх клієнтів, прямих наслідків саме подружньої зради не вказує. Власне як і визначення подружньої невірності не дає.
Тому основне, що потрібно запам'ятати: зради, за замовчуванням, ніяк не впливають на запитання, з якими доводиться стикатися в сімейних спорах. З зрадою не припиняється режим спільного майна подружжя, зв'язок і взаємні права батьків і дітей "обманутом" шлюбі... Якщо "відданий" шлюб офіційний то з коханкою/коханцем не може виникнути т. н. "цивільного шлюбу", з його правовими наслідками у вигляді гіпотетичного розділу майна. Так як стаття 74 Сімейного кодексу пов'язує виникнення правових наслідків такого співжиття, в тому числі і з непребыванием ні одного з пари в офіційному шлюбі.
Але деякі намагаються створити правові наслідки зрад намагаючись їх прирівняти до інших понять Сімейного кодексу.
Наприклад, через зради намагаються довести безчесне поведінку у шлюбі ("негідна поведінка").
Справа в чому. Ч. 5 ст. 75 СК України говорить про те, що утримання чоловіка/дружини, шляхом виплат аліментів, може бути припинено в тому разі, якщо такий безчесно вів себе в шлюбі.
А ст. 268 згадує така підстава для звільнення від обов'язку мачухи/вітчима утримувати проживає з ними дитини, в тому випадку, якщо його померлі батько/мати були помічені в подібному.
Що розуміти під словом "ганьба" ні в кодексі, ні в якому-небудь іншому законі не описується. Це так зване "оціночне поняття", наявність або відсутність якого суддя, якщо з цього питання трапиться суд, визначає за власним внутрішнім переконанням.
І тому багато позивачів і позивальниць намагаються довести в суді наявність "безчесності", наводячи свідків того, що колишній/колишня скакали з проса в гречку і назад по кілька разів на дню, та ще й листування в Вайбере залучають до матеріалів справи, де хто-то кого-то зайчиком називав... Срамота!
Однак "внутрішнє переконання суддів у цьому питанні, як правило ґрунтується на дещо іншому розумінні такого слова. Під бесчестностью, як правило, розуміють якісь неправомірні дії або дії, що порушують правові інтереси іншого з подружжя: насильство в сім'ї, розтрату загального майна, обман щодо походження "загальних" дітей ...
А так як обов'язок бути вірним, ви здивуєтеся, в Сімейному кодексі України, немає, то й порушити таку обов'язок, а так само пов'язані з нею правові інтереси, - не можна.
Але само собою, якщо зрада "дала свої плоди", наслідки можуть бути різними. Тут вже справа не в самій зраді, а саме в її плодах.
Наприклад, сталося так, що в начебто б у благополучній родині народився малюк. А потім з'ясувалося так або інакше, що малюк не від чоловіка. Скандал, розлучення, взаємна образа...
Але є така штука, як презумпція батьківства. Батьківство - зв'язок, у розрізі сімейного права, юридична більше, ніж біологічна. Чоловік матері, вважається батьком дитини апріорі. І поки не припинена ця юридична зв'язок, він несе всі обов'язки батька, і має його права.
Так скажімо, неакуратна в зв'язках, що ганьблять її, мати може навіть звернутися до "батька дитини", своєму колишньому чоловікові, за стягненням аліментів. Якщо вона при цьому обере спрощену процедуру - "наказне провадження", то рогоносець навіть не дізнається про це до пори до часу.
І тут для звільнення від майнового гніту вже від нього буде потрібно ряд дій. Відразу скажу, що просто провести генетичну експертизу і показати її результат виконавцю буде, як зайцю стоп сигнал.
Необхідно буде подати окремий позов про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини і про припинення стягнення аліментів.
При чому стягнені до цього моменту і відраховані з зарплати обманутого чоловіка аліменти, за замовчуванням , поверненню не підлягають. Хоча на практиці трапляється отримати подібні рішення, але вони виносяться тільки за окремим позовом до матері дитини про повернення "безпідставно отриманих коштів".
Рішення таке і раніше було отримати непросто, бо для цього потрібно було довести, що дружина точно знала, що дитина від іншого, а не "сумлінно помилялася щодо згаданих обставин. А це, крім як самооговором дружини, довести складно.
Як же піде практика тепер - велике питання. Бо нині в Кодексі, статтею 179, закріплений постулат про те, що власник аліментів - не мати їх отримала, а саме сам дитина. А йому-то апріорі сумлінно не відомо заздалегідь, до тесту ДНК, хто його батько: цей прекраснодушный людина з позовною заявою або астматик в шоломі з Зірки Смерті...
Чую, що повернути в таких умовах аліменти буде ще складніше.
Не малюйте петель на своєму родинному дереві, пожалійте генеологов майбутнього. А так знайте ж, що відсутність правових наслідків зрад не робить їх дорогою до щастя.
Автор статті: Адвокат Ільїн Олександр Павлович
