Нарахування заборгованості по аліментах на непрацюючого

Помилка вважати, що в тому випадку, єжель платник аліментів не працює, то йому платити аліменти вже не треба. І що рішення про стягнення 1/4 з його доходу йому не страшно. Ніби 1/4 від нуля буде нуль, і все тут...

Ха-ха, мої любителі простих дробів. Не придасться вам тут ваша п'ятірка з математики за третю чверть третього класу. У виконавця інший калькулятор!

За законодавством України (ст. 195 Сімейного кодексу) , якщо платник аліментів не працює або є фізичною особою-підприємцем на єдиному податку, тоді його розмір заборгованості по аліментах визначається виходячи з середньої заробітної плати працівника для місцевості, в якій він проживає.

"Місцевість" поняття не юридичне. Законодавством чітко не визначене. Можна, наприклад, стверджувати на побутовому рівні, що середня зарплата в місцевості "біля перехрестя вулиці Стеценка та Туполєва в місті Києві" досить близька до мінімальної.

За сформованою судовій практиці, в основу розрахунку береться середня заробітна плата по адміністративній одиниці, по якій місцевими органами статистики здійснюється узагальнення даних. Як правило, таке узагальнення здійснюється на районному рівні. Деякі виконавці використовують обласні показники, але якщо сторони виконавчого провадження потрудяться роздобути більш прив'язані до конкретного міста/району цифри, суд з відповідною скаргою відкоригує розрахунок.

Проте в Києві узагальнення по окремим районам не роблять. І для всього Києва цей показник єдін. Що примушує деяких платників змінювати місце проживання. Бо тут як середня температура по лікарні: враховуючи три трупи в морзі і двох гриппозников - в середньому 36,6.

А в Києві є і двірники, і депутати з чиновниками. І виходячи зі стану деяких тихих двориків, друге більше, ніж перших. Перефразовуючи Маршака: "Папи всякі важливі, папи всякі потрібні".

Автор статті: Адвокат Ільїн Олександр Павлович