Свідки Єгови суд виправдав за ухилення від призову за мобілізацією в Україні

11 лют.2015

13 листопада 2014 року суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Крохмалюк В. П. визнав невинним Свідка Єгови в скоєнні злочину, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України, і виправдав його (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41351969).

Примітка автора:

Статтею 336 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від призову по мобілізації у вигляді позбавлення волі на термін від 2 до 5 років.

Обставини справи.

Військовозобов'язаний раніше, в період з 1993 року по 1994 рік, служив у Збройних силах України строкову службу. По закінченню строкової служби у військовому званні «рядовий» він був звільнений в запас і прийнятий на військовий облік за спеціальністю машиніст автомобільного крана.

З 2001 року військовозобов'язаний є прихожанином релігійної організації «Свідки Єгови». У зв'язку з цим він має релігійні переконання.

Примітка автора:

Свідки Єгови – одне з християнських релігійних протестантських течій. Релігія цих християн забороняє брати в руки зброю.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 2066 від 10.11.1999 року в перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю входять: Адвентисти-реформісти, Адвентисти сьомого дня, Євангельські християни, Євангельські християни-баптисти, Искупители, Свідки Єгови, Харизматичні християнські церкви, Християни віри євангельської, Товариство Свідомості Крішни.

10 липня 2004 році військовозобов'язаний пройшов хрещення і з цього моменту є служителем релігійної організації «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні» (код ЄДРПОУ: 20819222).

01 серпня 2014 військовозобов'язаний у зв'язку з отриманою ним порядком прибув в Новомосковско-Магдалинівський об'єднаний військовий комісаріат. Він пройшов військово-лікарську комісію і був визнаний придатним до військової служби. Йому відразу ж намагалися вручити повістку про призов на службу у зв'язку з мобілізацією, яку він відмовився отримувати. При цьому він подав заяву, в якому зазначив, що не може за своїм релігійним переконанням проходити будь-яку військову службу. Крім того, він просив направити його для проходження альтернативної невійськової служби. У військкоматі йому відмовили і повідомили, що на час мобілізації така служба відсутня, оскільки немає механізму направлення на альтернативну службу. Йому запропонували посаду механіка, але при цьому він повинен був виконувати накази військових, носити форму та зброю.

Суд порахував, що:

- досліджені в судовому засіданні докази не підтвердили факт ухилення від призову по мобілізації;

- будь-яких інших доказів, прямо або побічно підтверджують винність військовозобов'язаного в ухиленні від призову по мобілізації ні органами попереднього розслідування, ні прокуратурою, суду не було надано;

- військовозобов'язаний має право на заміну альтернативною службою військової обов'язки, у тому числі військової служби за призовом по мобілізації, оскільки належить до релігійної організації, віровчення якої не допускає користування зброєю;

- військовозобов'язаний реалізував своє право на свободу совісті і віросповідання, і на гарантоване йому Конституцією України право на проходження альтернативної (невійськової) служби. Подача військовозобов'язаним заяви про неможливість проходження військової служби в зв'язку з релігійними переконаннями не може бути підставою для визнання його дій як ухилення від призову по мобілізації, оскільки останній місця свого проживання не змінював, від працівників військкомату та органів внутрішніх справ не ховався, був на всі виклики, надавав пояснення і обґрунтування своїх позицій;

- відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: «В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень». Однак такі обмеження в нормативно-правових актах України в даний час не існують.

Своє рішення суд обґрунтував наступним.

Згідно ст. 35 Конституції України: «Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою».

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: «Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України і Законом України« Про альтернативну (невійськову) службу».

У ст. 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» зазначено, що: «Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю».

У відповідності зі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: «Не підлягають призову на військову службу по мобілізації військовозобов'язані ... у передбачених законом випадках».

Відповідно до Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №2066 від 10.11.99 р., в перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, відносяться - Свідки Єгови.

Згідно ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, «кожен має право на свободу думки, совісті і релігії».

У відповідності зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»: «Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Реалізація громадян на право свободи думки, совісті і релігії визначена в рішеннях Європейського суду з прав людини:

- по справі «Баятян проти Вірменії» (скарга №23459/03 від 07.07.2011 року);

- по справі «Стефанов проти Болгарії» (скарга №32438/96 від 03.05.2001 року);

- по справі «Ерчеп проти Туреччини» (скарга № 43965/04 від 22.11.2011 року).

26 лютого 2015 року Дніпропетровський обласний апеляційний суд підтвердив виправдувальний вирок суду першої інстанції (http://reyestr.court.gov.ua/Review/42957948).

Про проблематику

Питання альтернативної (невійськової) служби для віруючих громадян під час мобілізації пояснив Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенант Анатолій Пушняков в листі № 116/2/2/10056 від 15.09.2014 року у відповідь на звернення Інституту релігійної свободи до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Командующий Сухопутных войск Вооруженных Сил Украины высказал позицию о том, что действующее законодательство Украины содержит существенные недостатки в сфере реализации гарантированного Конституцией Украины права верующих на замену воинской обязанности альтернативной (невоенной) службой.

В настоящее время ведется работа по созданию инженерно-строительных подразделений из числа военнослужащих, которые по религиозным и иным причинам не могут выполнять задачи с оружием.

Роботу щодо законодавчого врегулювання цього питання передбачається провести після стабілізації військово-політичної ситуації в Україні.

Інші новини